цілеспрямований удар чи випадкова дурість

Цілеспрямований удар чи випадкова дурість?

Росія й справді вдарила безпосередньо по трубопроводу «Дружба», підтверджує Михайло Гончар. Водночас фахівець з міжнародних енергетичних та безпекових відносин додає: загалом інфраструктура України з транспортування нафти вже неодноразово опинялася під прицілом російських дронів та ракет. З 2022 року Кремль намагався уразити щонайменше одну з потужних перекачувальних станцій, а також портове нафтове обладнання. 

Натомість 27 січня Росія пошкодила одну із ключових ланок постачання нафти до Угорщини та Словаччини. Мова про лінійну виробничо-диспетчерську станцію «Броди». Без неї прокачування цим трубопроводом відбуватися не може. Ця станція є найпотужнішою в Україні, її побудували ще у 1960-х роках, обʼєкт складається майже двох десятків резервуарів. Там також знаходиться найбільший у нашій країні нафтовий резервуар на 75 тисяч кубів. Він має двостінну конструкцію і плавкий дах, що забезпечують високий рівень екологічної та пожежної безпеки. 

У 2019 році «Укртранснафта» звітувала про капітальне оновлення станції «Броди». Роботи тривали вісімнадцять місяців: за цей час оновили обладнання і відремонтували приміщення. Більшість робіт тоді проводили без зупинки прокачування нафти. 

Михайло Гончар вважає, що Україна вже давно мала припинити транзит російської нафти до Угорщини та Словаччини. Експерт нагадує: наприклад, прокачування російського газу не убезпечило українську ГТС від російських атак. Щось подібне може трапитися і з трубопроводом «Дружба». 

Фото: inko.lviv.ua

ЛВДС «Броди» після реконструкції

«Якщо в Кремлі вирішили, що пріоритет — ураження нафтотранспортної інфраструктури України, то комерційні інтереси та інтереси угорської сатрапії стають глибоко вторинними», — каже Михайло Гончар. 

Варто розглядати кілька версій, чому російські ракети чи дрони уразили інфраструктуру «Дружби», вважає фахівець галузі енергетики Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп. 

По-перше, росіяни могли зумисне поцілити у виробничо-диспетчерську станцію, щоби знову звинуватити у зупинці транзиту нафти саме Україну. По-друге, не варто й виключати, що атака могла бути випадковою. 

«Треба памʼятати, що насправді Росія є дуже глибоко залежною від поставок до Угорщини та Словаччини цим нафтопроводом. Оскільки інші поставки перебувають під санкціями. Хоча й Росія достатньо успішно їх обходить», — каже Андріан Прокіп. 

Російський удар по Бродах — точно не випадковий, каже Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова. Він пояснює: цією атакою Кремль міг намагатися нашкодити не своїм друзям у Будапешті чи Братиславі, а саме Україні. Не дарма ж росіяни спрямували дрон саме на найбільший в нашій державі нафтовий резервуар. 

Фото: facebook/Володимир Омельченко

Володимир Омельченко

«Моя версія подій така: скоріш за все, там могла зберігатися українська нафта, яка мала йти на експорт до Польщі. Тобто перевалка і далі залізницею постачання, бо трубопроводу до Польщі нема. Чому це так робиться? Бо в Україні немає нафтопереробки, росіяни все знищили, зокрема, Кременчуцький НПЗ», — пояснює Володимир Омельченко. 

Натомість аналітик Олександр Сіренко вважає, що у Бродах могли зберігати «будь-який ресурс». Експерт рекомендує дочекатися офіційної інформації. 

На момент удару резервуар був наполовину порожнім, каже фахівець галузі енергетики Геннадій Рябцев. Але у вогні таки опинився значний обсяг нафти, каже експерт. І одразу ж уточнює: українському ринкові пального дефіцит не загрожує. У разі потреби дилери зуміють знайти додаткові партії пального на європейському ринку. 

Крім того, держава завжди має запас пального на 20 днів. Мова про стратегічний операційний резерв, зберігання якого регламентується законом. 

«Хоча там було приблизно 35 тис. тонн. І, скоріше за все, цей запас повністю втрачений. Але ця атака не вплине на загальний рівень цін. Мене турбує один нюанс: чому там не було вогневої групи? Один “шахед” долетів і його не збили. Ну і що з інженерним захистом. Хоча там такий великий резервуар, що його не лише з повітря видно», — каже Геннадій Рябцев. 

Експерт припускає: малоймовірно, що цей удар значно вплине на постачання російської нафти до Угорщини та Словаччини. Максимум, що може статися — тимчасова технологічна зупинка. 

Фото: ДСНС

Пожежа на об’єкті інфраструктури Львівщини 27 січня після атаки РФ.

Показове угорське мовчання 

Ні угорські посадовці, ні словацька влада упродовж доби після атаки ніяк не відреагували на російський удар. Скажімо, у серпні, коли роботу нафтопроводу «Дружба» зупиняли, уряди Угорщини та Словаччини негайно реагували на події. Здебільшого прокльонами та погрозами у бік України. Цього ж разу мовчить навіть угорська пропагандистська машина, яку контролює партія «Фідес».

«Станом на глибокий вечір вівторка, наслідки ще ліквідовували. Я не впевнений, що там так швидко відновлять повноцінну роботу трубопроводу. Я думаю, що зараз він зупинений, бо експлуатація є небезпечною. Росіяни й раніше били по транзитній ділянці. Важко коментувати логіку Кремля. Думаю, що це все ж сталося помилково. Побачили ціль — інфраструктурний об’єкт у зоні нафтогазовидобутку і вдарили», — каже аналітик Консалтингової агенції «Нафторинок» Олександр Сіренко.

Водночас Москва могла запропонувати Угорщині та Словаччині інші шляхи постачання, припускає Михайло Гончар. Скажімо, перевозити пальне з Чорного моря до узбережжя Адріатики. А далі — трубопроводом через Балкани. Власне, і Угорщина, і Словаччина мають альтернативні шляхи постачання нафти, не бракує на ринку й продавців. 

Однак уряди Віктора Орбана і Роберта Фіцо вперто не хочуть припиняти співпрацю з росіянами. І цьому є просте пояснення: Кремль дає цим двом державам солідні знижки на ресурс, за різними даними він може сягати 25 %. Таких умов ні Фіцо, ні Орбан від інших продавців точно не отримають. Неважко зрозуміти, що саме у обмін на дисконт вони роблять для Москви. 

Фото: facebook/Олександр Сіренко

Олександр Сіренко

«Можна піти у політику і припустити, що це росіяни передали “привіт” не нам, а словакам та угорцям. Офіційних даних немає, але я так розумію, що удар зачепив ділянку, яка відповідає за транзит до Словаччини. Але що, хто і кому хотів сказати — це лише припущення», — вважає Олександр Сіренко. 

Технічно в України немає жодних складнощів зупинити транзит російської нафти до Угорщини. Це питання цілком політичне, в українському уряді продовження прокачування ресурсу пояснюють юридичними особливостями. Мовляв, у відповідь Україна може отримати серйозні позови і штрафи. Крім того, зупинка транзиту нібито буде порушенням кількох важливих міжнародних договорів з Європейським Союзом, серед них і Угода про асоціацію. 

«Цей документ якраз і дає підстави для припинення транзиту. З мотивації захисту Україною національної безпеки. Якщо ж ми боїмося позовів і штрафних санкцій, то треба звести прокачування до мінімуму. Це ж можна зробити красиво», — переконує Михайло Гончар. 

Фото: Олександр Попенко

Михайло Гончар

Контракт на прокачування російської нафти через Україну чинний аж до 2030 року. І зиск від цієї угоди для нашої держави вельми сумнівний. За транзит Росія платить до 300 млн доларів. Натомість вторговує приблизно шість млрд доларів, свідчать підрахунки аналітиків Центру Разумкова. 

Не варто забувати, що інфраструктура транзиту нафти є доволі енергозатратною. У час шаленого дефіциту Україна мусить витрачати електроенергію на забезпечення прокачування російського пального. 

«На поставки цим трубопроводом не накладені санкції. Відповідно — Київ намагається дотримуватися такого ж санкційного режиму, який застосовує європейська комісія. Ну таким є офіційні пояснення української сторони про продовження транзиту», — розповідає Андріан Прокіп. 

Влітку постачання трубопроводом «Дружба» вже тимчасово зупиняли. Тоді Сили оборони України завдали успішних ударів по нафтовій інфраструктурі Росії. Зокрема, під атаку потрапили великі перекачувальні станції. Зупинка транзиту викликала істерику в угорського та словацького урядів. Зрештою поставки відновили. 

Режим Віктора Орбана тримається на російській нафті 

Російська нафта є однією з запорук збереження влади партією Віктора Орбана. Ресурс купує угорська компанія MOL, де держава має значну частку власності і ключовий вплив. Підприємство володіє кількома нафтопереробними заводами в Угорщині та Словаччині. 

Фото: radiosvoboda.org

В’їзд на територію угорського нафтопереробного заводу MOL в Сазхаломбатті, 27 кілометрів від Будапешта, 21 жовтня 2025 р

Загалом угорці та словаки купують у росіяни 10-11 млн тонн нафти на рік. Раніше третім великим покупцем була Чехія. Однак торік працювати з Кремлем вона відмовилася. І тепер отримує нафту альтернативними шляхами. 

Торгівля з Росією в угорців та словаків загалом йде добре. Проте торік обсяги продажу нафти все ж знизилися приблизно на 14 %, порахували у Консалтинговій агенції «Нафторинок». Попри падіння, Угорщина та Словаччина з власної ініціативи досі катастрофічно залежать від постачання з Росії. Саме ці дві країни у 2022 році шантажем домоглися винятку із санкцій ЄС. Єврокомісія дозволила угорцям та словакам тимчасово отримувати російську нафту трубопроводами.

Співпраця з росіянами дозволяє уряду в Будапешті утримувати одні з найнижчих цін на пальне. А також — експортувати бензин та солярку до інших країн і отримувати великі суми грошей на так звані соціальні проєкти. А точніше — підкуп виборців перед парламентськими виборами, що відбудуться вже цього року. Тому втрачати таку прибуткову нафтову годівницю Орбан категорично не хоче. 

«Якщо Україна і зараз не зупинить транзит, то я вже не знаю, що ж має для цього відбутися. Я не бачу взагалі зараз ніяких аргументів “за” продовження прокачування. Російська нафта через “Дружбу” — це корупційне накачування Орбана і його партії Москвою», — вважає Володимир Омельченко.